Ресторан «Васильки», «Васiлькi», білоруська кухня, деруни
Наш бизнес-партнер Bikinika.COM.UA
Скільки білоруса не годуй, а він все одно на деруни дивиться. За приблизними підрахунками порталу www.interfax.by 1 липня в Мінську було встановлено національний рекорд з поїдання цього культового страви білоруської кухні.
Ризикуємо помилитися, але за кілька годин в ході відкриття першого мережевого ресторану національної кухні «Васiлькi» було з'їдено не менше п'яти тисяч дерунів. Шкода, що рекорд так і залишиться неофіційними.
Відкриття першого ресторану під назвою «Васильки» (в перспективі планується створити цілу мережу закладів національної кухні під таким брендом) пройшло з розмахом - але в суворій відповідності з концепцією ресторану. А отже, в національному стилі. Всім бажаючим роздавалися деруни (за якими відразу ж вишикувалася черга: який же білорус не любить дерунів?).
Поруч зі входом працювали «аніматори»: тут проходили різноманітні тематичні конкурси. До речі, всі Василі, Васильевичи, Василівни, Васильєви і навіть Василенко могли отримати двотижневі абонементи на безкоштовні ланчі.
Тут же стояла стандартна сільська віз, а також була складена копиця сіна. Асоціація напрошувалася сама собою: здорово попрацювали - непогано б і пообідати (або повечеряти - відкриття ресторану відбулося о 18:00).
Помилувавшись роботою масовиків-витівників (трохи пізніше почалися ігри, розігрувалися інтерактивні сценки з білоруського фольклору за участю Жижаля, домовики, Мари і Трасци), ми вирушили оцінювати внутрішнє оздоблення ресторану.
Як виявилося, його «зміст» відповідає обраному напрямку - причому без гротескності і лубочності, якими часто (на жаль, дуже часто) грішать подібні заклади. Розбивка столиків по «кабінок», багато дерева (штучно зістареного) і мінімум пластика.
Обов'язкові рушники на стінах ні краплі не короблять почуття прекрасного, а до оформлення світильників дизайнери підійшли креативно (частково роль абажурів грають перевернуті плетені кошики, частково скляні абажури обтягнуті в'язаними гачком мереживами - ручна робота!).
Всього ресторан може прийняти до 100 чоловік одночасно. У день відкриття в ньому була жива музика - природно, білоруська народна. Однак, як розповіли нам в ресторані, планується, що жива музика звучатиме в «Волошках» два рази в тиждень - по п'ятницях і суботах.
Меню шокувало - в першу чергу цінами. Відсотків 90 страв коштують не більше Br15 тис., А найдорожче - стейк з яловичини - потягнуло на Br25,5 тис.!
Меню велике, причому включає в себе не тільки страви, які прийнято вважати традиційно білоруськими: є і «литовські» цепеліни, і азербайджанський кебаб. Втім, що вже дивуватися? Живемо ж на перехресті культур. І включення вищевказаних страв в меню ресторану національної кухні - цілком в білоруському дусі.
Що ж стосується смакових переваг страв з меню «Васильків», то тут вже - на смак і колір товаришів немає. кореспонденти www.interfax.by замовили деруни звичайні і деруни з лососем, свинину по панськи, м'ясо на реберцях, з супів - розсольник і щавель.
Сподобалось все! Для любителів щільно поїсти особливо рекомендуємо свинину по панськи. До речі, в ресторані, як нам повідомили «по секрету», працює литовський шеф-кухар.
Ми б і все спробували - так на жаль, можливості людського організму в цьому напрямку обмежені. Втім, вже є думки побувати в «Волошках» ще кілька разів і розкуштувати всі.
До речі, як нам розповіли, буквально через пару тижнів в ресторані з'явиться обіднє меню. Більш того, не виключений варіант, що обіди з «Васильків» будуть доставляти вам в офіс - як піцу «Темпо» (і тієї ж службою доставки). Крім того, в найближчих планах - введення дисконтної програми для постійних клієнтів.
Уже після того, як ми покинули ресторан, з'ясувалося, у нас з колегами виникли зовсім різні враження від ресторану «Васильки».
«Прямо, як в Литві!» - захоплювалися колеги, часто бувають в Вільнюсі. - «Та й меню й собі!».
Не знаю, ми в Вільнюсі по великих святах буваємо. Мені ж запропоновані в «Волошках» страви нагадали босоноге сільське дитинство. Якими ж смачними були ті деруни, шкварки, розсольники, які ми із задоволенням «уминали», повернувшись, наприклад, з сінокосу!
Та й не тільки меню це стосується. У «Волошках» зуміли створити атмосферу, яка, з одного боку, гріє мою білоруську душу, раз у раз тужну по всьому національному, а з іншого - цілком відповідає запитам сучасної людини, жадібно вбирає все досягнення цивілізації.
«Васильки», тільки не здумайте зіпсуватися, будь ласка!
[Album3x] 67625 [/ album3x]
Сергій Киеня
Фото: Євген Хацкевич
За якими відразу ж вишикувалася черга: який же білорус не любить дерунів?Втім, що вже дивуватися?